Як вибрати
адвоката

Я для себе давно відповів на це питання — багато хто з моїх друзів адвокати, і це Адвокати з великої літери. У них поєднуються вміння та риси, які особисто для мене є принциповими при виборі захисника. Упевнений, що мої міркування будуть корисні й вам.

Адвокат має бути «заточений» саме під вас

Захищаючи вас, адвокат представляє свого підзахисного, перебуває в межах його правової позиції, виступає буквально від його імені. Він повинен зрозуміти вашу позицію та якнайкраще донести її процесуальним опонентам і суду. Тому, обираючи адвоката, усвідомлюйте: він — частина вас, яка за обставин, що склалися, відстоює ваші інтереси, підкреслює головні, вигідні обставини й водночас маскує непривабливі.

Іншими словами: «Я зараз не у формі — але є він, хто представить мене в найкращому вигляді, з холодним розумом, цілком упевнений у моїй правоті та невинуватості, а отже — у виграші справи».

«Зустрічають по одягу»

Це важливо — але важливо не те, від якого модельєра його піджак. Важливо, щоб зовнішній вигляд підкреслював серйозність намірів адвоката, а отже й намірів його підзахисного довести свою правду суду. Зовнішній вигляд — це частина життєвої позиції. Я переконаний (не наполягаю, але це моя думка), що не можу довірити справу людині в заношеній сорочці та нечищеному взутті. Якщо людина не любить себе — навряд чи вона любить свою справу та поважає клієнта. Десь не дочитає, чогось не побачить, колись пропустить важливий процесуальний строк.

Головне — що і як адвокат пише

20% успіху — у тому, як адвокат поводиться з процесуальними опонентами, ще 75% — у тому, як і що він пише. Про останні 5% — наприкінці.

Основна робота адвоката — писати. Якщо ви, прочитавши документ, не розумієте, про що в ньому йдеться, а адвокат запевняє, що це «спеціальна юридична термінологія», — це дурниці. Документ передусім має бути зрозумілий звичайній людині: як книга, він має вступ, опис, кульмінацію та висновок. Він має виглядати бездоганно, мати читабельний шрифт, а тексту в ньому — рівно стільки, скільки необхідно й достатньо.

Відома істина: документ, викладений більш ніж на півтори сторінки, ніхто не читає (виняток — великі ключові клопотання, апеляційні та касаційні скарги). Уявіть втомленого прокурора, якому об 11-й на стіл лягає скарга на чотирьох аркушах дрібним шрифтом, ще й з обох боків заради економії паперу, та запхана у крихітний конверт. Від самого вигляду такого «писання» його хочеться порвати — не кажучи вже про позитивний розгляд.

Подивіться на договір

Уявлення про якість документів адвоката можна скласти вже з договору, який він пропонує укласти. Підписуючи його, я звернув би увагу на таке:

• Дрібний шрифт у договорі — значить, адвокат або хоче щось приховати, або економить на папері. Це неприйнятно.
• Якщо текст договору розтягнутий більш ніж на півтори сторінки — більша його половина, найімовірніше, «вода». А чи не напише він такої ж «води» в документі від вашого імені?
• У договорі чітко й зрозуміло мають бути викладені дві речі: суть доручення і порядок розрахунків. Решта нюансів вирішується в робочому порядку та залежить насамперед від особистої порядності сторін.

Важливо, щоб будь-хто, побачивши договір, зрозумів: це серйозний документ, укладений сторонами із серйозними намірами, які вони здатні втілити.

«Проводжають по уму»

Якщо після першої зустрічі у вас лишаються сумніви в людській порядності та професійній компетентності адвоката — приймайте рішення: це не ваш адвокат. Якісної та плідної роботи з присутньою недовірою не чекайте. Орієнтир простий: ззовні, можливо, «неказистий», але акуратний; зайвого не говорить, але як скаже — як відріже; у переконаннях принциповий, у судженнях простий і послідовний. Сказав — зробив. Пообіцяв — виконав.

Гроші — це критерій

Ставлення адвоката до грошей принципове. Гроші — безумовне добро: людина віддала свої навички, сили й час, а натомість отримала гроші. Тож і ви, віддаючи гроші, розраховуєте отримати добро — і це логічно. Але є фрази, почувши які у відповідь я сказав би: «Дякую, до побачення!»

«Адвокат за рекомендацією» — оманливий критерій

Я навіть побоююся роботи, коли після успішно завершеної справи люди направляють до мене родичів і знайомих. Вони часто не зважають на нюанси, «заточені» виключно на успіх, виходячи не з обставин власної справи, а з того, що було в тих, хто порекомендував. Мати хорошу репутацію приємно — але, чесно кажучи, набагато приємніше приходити до результату «з чистого аркуша».

Ті самі 5%

5% — величина умовна. Та найчастіше саме вони стають вирішальними. 15 хвилин розмови, а то й менше, достатньо будь-кому, щоб зробити висновок: «Це мій адвокат, я йому вірю». Усі люди різні, усі справи різні, усі адвокати різні — та за якимись простими й невідомими законами вони знаходять спільну мову, взаємну довіру і спільними зусиллями доводять справу до потрібного результату.

Написане вище — не панацея. Але все від душі, і, гадаю, щось корисне в цьому є.